Я пам'ятаю все. Кожен раз. А тебе все одно не повернути. Хоч би що я робив... тебе не буде зі мною.

- Як я виглядаю?
- Невисока, кругленька, але з доброю душею, а це головне.

Сміливість означає не тільки безстрашність. Це означає боятися і все одно робити те, що має.

Знаєш, як кажуть? Що земля обертається. Коли в дитинстві ти дізнаєшся, що світ обертається, ти не можеш повірити, бо, здається, все стоїть на місці. А я це відчуваю. Обертання землі. Земля під нашими ногами обертається зі швидкістю тисячі миль на годину, планета обертається навколо сонця зі швидкістю шістдесят сім тисяч миль на годину, і це відчуваю. Ми падаємо у космосі. Ти і я. Пригорнувшись до шкіри цього крихітного світу... А якщо відпустимо?... Ось хто я.

— Якщо ви прибулець, чому кажете, як житель півночі?!
— Багато планет мають північ.

- Тяжко бути розумним, так? Ти дивишся на світ і знаходиш зв'язки між речами, випадковими речами... Ти думаєш:«чому ніхто цього не помічає, весь світ такий дурний?»
- Так.
- Ти один.
- Так.

День, коли ти втрачаєш когось – не найгірший. Зрештою, тобі є що робити. Найгірше дні, коли вони залишаються мертвими.

Планета Земля. Тут я народилася і тут я померла. У перші дев'ятнадцять років мого життя нічого не траплялося, зовсім нічого. А потім я зустріла людину, яку звали Лікар, який міг міняти своє обличчя, і він забрав мене далеко від будинку у своїй чарівній машині. Він показав мені час і простір. Я думала, це ніколи не закінчиться, але потім з'явилися армія примар, Торчвуд та війна, і тоді все закінчилося. Це історія про те, як я померла.

— Так, мовчіть, не кажіть мені! По вашій запонці бачу, що у вас є яблуня та кульгава дружина. Я правий?
- Ні.
— Але ж дружина є?
- Ні.
— Ну, хоч трохи яблуні? Небагато дружини? Небагато яблук? Ну, співпрацюйте зі мною.

— Господи, тебе що, весь день доведеться вбивати?
- А що, тобі ніколи? Якщо ти поспішала, то могла б убити мене ще в полі.
— Але ж ми ледве познайомилися. Я психопатка, а не грубіянка.