Немає нічого гіршого, ніж старі шкільні друзі! Старим шкільним друзям краще залишатися у спогадах, а не матеріалізуватися з думок, не плескати тебе по плечу небездоганно чистими руками. Всі ці ностальгічні зустрічі тільки травмують... наводять на думку про вік, імпотенцію, лисину, хворобу Альцгеймера та іншу тлінність життя.
... але що взагалі у школі гарного? Коли нас туди жбурляють як заручників у турецьку лазню, школа здається нам найважливішою справою у світі. Тільки після третього чи четвертого класу ми починаємо розуміти, який це взагалі ідіотизм від початку до кінця.
Людина не терпить того, що виходить за межі звичайного. Згадайте, в школі в одному класі з вами був, напевно, якийсь особливо обдарований малюк? Він найкраще читав уголос і частіше відповідав на уроках, а інші сиділи, як боввани, і ненавиділи його від щирого серця? І кого ж ви били і всіляко катували після уроків, як не цього хлопця?... Ось! А книга це заряджена рушниця у будинку сусіда. Спалити її! Розрядити рушницю! Треба приборкати людський розум! Чим знати, хто завтра стане мішенню для начитаної людини?