— Рівер, обійми Еммі.

— Навіщо?

— Бо я зайнятий.

— Ти нізащо не вгадаєш: я з Бо. Пам'ятаєш його?
— Звичайно. Така здоровенна фізіономія.

Дещо ти ніколи не дізнаєшся, і це нормально.

— Бог  знає, що я ненавиджу цю людину, але зараз я люблю її, бо вона зробила правильний вибір — повернув мені тебе.
— Але що мені робити щодня? Що мені робити? Вставати вранці, йти на роботу, їсти чіпси і лягати спати?
— Ми так живемо.
— Але я не можу.
— Бо ти кращий?

Демони біжать, коли добра людина йде на війну.
Настане ніч, проганяючи сонце геть,
Коли хороша людина йде на війну.
Дружба не рахується, а любов бреше.
Ніч прийде і темрява прийде,
Коли хороша людина йде на війну.
Демони біжать, то ціна відміряна.
Битва виграно, але дитину втрачено.

Що є ім'я? Набір букв, не більше...

- Я почала думати, що можливо, ти просто божевільний з будкою.
- Емі Понд, є щось, що ти маєш зрозуміти. Це важливо, і твоє життя залежатиме від цього. Я напевно божевільний з будкою.

— Ти казав, що маєш Машину Часу.
- І ти мені повірила.
- А потім я виросла.
— О, ніколи цього не варто робити.

— Навіть у монстрів з-під ліжка бувають кошмари.
— І що їм сниться?
- Я!

— Так, щодо нас з тобою, треба було б якось випити разом.
- Окей.
- І одружитися.
- Добре.