Розумієш, достатньо однієї надії. Надія – гарна емоція.

— Якщо ви помрете уві сні, то прокинетеся в реальності. Запитайте мене, що станеться, якщо ви помрете насправді?
- Що трапиться?
— Ти помреш, глухий кут. На те вона  і реальність.

- Я в нічній сорочці.
- Ну так.
- У моїй спальні незнайомий чоловік.
- Так.
— Може статися будь-що.
- Ммм... Ні!

- Магія. Це так дивно. Як у книгах про Гаррі Поттера.
- Нічого. Ось прочитаєш сьому книгу... Охохо... Я плакав!

— Тікаємо!
- Мені подобається хід твоїх думок!

— Як довго ти збираєшся залишатися зі мною?
- Завжди.

— Нам зневажає думка знищувати таку божественну ненависть.
— Претить думка?..
— Тебе дивує, що маємо свою концепцію краси?
— А я вже думав, що ви вичерпали всі способи викликати в мене огиду. Але знову«привіт!». Ви вважаєте ненависть гарною…

У житті будь-якого є дві події, яких ніхто не пам'ятає, дві миті, які доводиться пережити будь-якій живій істоті. І все ж таки ніхто ніколи нічого не згадає про них.
Ніхто не пам'ятає свого народження… і своєї смерті.

... Просто пам'ятай, і вони будуть з тобою.

- Що будемо робити?
— Ми — тікати.
- Що це означає?
— Чи є срібні кулі?
— Ні, я не маю.
- Тоді ми побіжимо. Ваша Величність, як лікар я кажу, пробіжки корисні для здоров'я!