Поки тебе не вбили, боятися нічого, ну, а вбили, то які тут страхи.

Смерть дуже неприємна форма буття.

Смерть і холодна, і гаряча водночас. Смерть — це піт і кров. Смерть, на жаль, єдиний справжній спосіб, який доля вигадала, щоб постійно нагадувати нам, що існує життя.

Він так багато років любив її, що продовжуватиме любити і далі, з нею чи без неї.

— Ви вмираєте?
— Вмирають лампочки, а я йду.

Справжній сенс заперечення не може говорити«ні». А в запереченні самої можливості заперечення. Таким чином, абсолютне заперечення – повна відсутність волі. Або смерть. Смерть як заперечення буття.

— Причина смерті – позиційна асфіксія.
— Ні. Навмисне зло.

Я обіцяла тобі тримати тебе за руку. Ось я й тримаю.
Ти відчуваєш? Я тебе люблю...

Хто володіє Землею? І навіщо нам Земля? Щоб блукати нею? Чи для того нам Земля, щоб не знати на ній спокою? Кожен, кому потрібна Земля, здобуде її, залишиться на ній, заспокоїться на малому клаптику і перебуватиме в тісному куточку її навіки.

Смерть завжди добріша за життя, бо Бог і його Мати — всепрощаючі і пробачать будь—який гріх тому, хто в ньому щиро кається. Тільки життя нічого не прощає, і ми змушені дорого платити за наші помилки.