Померти можна й у компанії телевізора. Аби там було що подивитись сьогодні ввечері.

Смерть - це спокій, легкість... Життя важче.

Колись люди думали, що колись хтось помирає, його душу в країну мертвих забирає ворон. Але іноді... лише іноді... Ворон приносить цю душу назад, щоб поновити порядок речей.

Чи вірите ви в те, що ви помрете? Так, людина смертна, я - людина: отже... Ні, не те: я знаю, що ви це знаєте. А я питаю: чи траплялося вам повірити в це, повірити остаточно, повірити не розумом, а тілом, відчути, що одного разу пальці, які тримають цю саму сторінку, будуть жовті, крижані... Ні: звичайно, не вірите - і від того
досі досі не стрибнули з десятого поверху на бруківку, тому й досі їсте, перевертаєте сторінку, голитеся, посміхаєтеся, пишете…

Людина змушена миритися зі смертю, інакше вона не знайде спокою.

— Я хочу, щоб ти був присутній на моїй операції.
- Ні.
- Чому?
— Якщо ти помреш, я залишусь зовсім один...

Смерть перемогти неможливо, а отже, і життя не має сенсу.

— Ми тут помремо, — видала Любава.
— Почекаємо до вечора. Вони заснуть чи помруть, і пройдемо.

Що гірше — поховати дитину чи залишити її?

— Ти й далі мене відвідуватимеш? — спитала вона. — Навіть потім, коли...
— Я приходитиму, поки тобі хочеться мене бачити.