Кинута. Коротке дурне слово. Можна тисячу разів читати про це в книгах, тисячу разів думати, що не знайти сюжету банальнішого. Це так… Але лише доки не покинуть тебе. А тоді можна нескінченно говорити про банальність тьмяному дзеркалу, звідки безглуздо дивляться на тебе порожні згаслі очі.

Дружище, я не можу бути з тобою поряд.
Найбільше я хочу бути з тобою поруч. Але я не можу! Це було б підло, розумієш.
Я — як сірчана кислота, яка полюбила синицю, маленького птаха з чорними уважними очима.

Було без радості любов,
розлука буде без смутку.

Коли ти втрачаєш когось, це почуття завжди залишається з тобою, нагадуючи тобі, як легко можна поранитися.

Знову навчитися стримувати серце, що раптово забилося, коли на вулиці за поворотом привидиться знайомий силует. Не опускати очі, коли на лаві перед тобою цілується парочка. І більше ніколи, ніколи не чекати, коли задзвонить телефон.

Я заздрю ​​жінкам які можуть сказати:«Дорогий, все було чудово, ти так багато дав мені, будь щасливий з іншого», але в мене чомусь виривається:«Нічого не вийшло, пропади-ти-пропадом».

І лише вночі біль часом розбудить,
як у серці – ніж …
Подушку закушу
та плачу, плачу,
нічого не буде!
А я живу, ходжу, сміюся, дихаю...

Щоб забути людину, потрібна рівно половина часу від того, скільки ви були разом. (Щоб забути людину, потрібно, щоб минула половина терміну, якого ви з ним зустрічалися.)

Моє кохання було,
Як ранковий місяць,
Але ми розлучилися.
Тепер я все сильніше
Ненавиджу світло зорі.

— Ти в кого закохана?
- Здається так.
- Негідник.
- Жахливо, правда? Перший раз ми зустрічаємось після того, як я пішла від тебе, і ти ні в кого не закоханий, а я закохана.