Ми і розлучилися, не сказавши ні слова, в маленькому скверику, де сонце пофарбувати повільно вмирали дерева в колір кави ; розлучилися, просто обмінявшись поглядом, немов хотіли навіки один в одному залишитися.
... можна без жалю розлучитися з тим, що дорого, заради того, хто найдорожчий у світі.
- А ось розлучився ти з нею, кинула вона тебе, і пишеш їй:«Це останнє sms, я більше не писатиму тобі. Ти стала мені чужою. Прощай». Вона не відповідає. Тоді друге«останнє sms»:«Могла б і відповісти. Нас, між іншим, щось пов'язувало». А-а. Третє:«Поспішаю поділитися радістю: я перестав про тебе думати. Взагалі! Тож не дзвони».
— А вона й не дзвонить.
— Тоді якийсь заборонений прийом там:«Ти знаєш, виявляється, в Москві є ще красиві жінки крім тебе».
- І все одно нічого, так?
— І так ще сто«останніх sms» та останнє:«Невже не можна бути нормальною людиною і один раз відповісти?!» І все. Перестав писати, рік минув. Відмучився. Від неї приходить: Сніг йде. З першим днем зими". Ну не суки?
Самотність сприймається легше, поки самотній той, з ким ти був довгий час.
- Розлучилися? Але чому? Він тебе так любив.
- Він мені зрадив.
- Безумець.
- Ось і я подумала, навіщо мені дурний чоловік.
Те, що ти порвав з нею, не означає, що твоє серце не розбите.
Що говорять під час розлучення люди, які прожили шістнадцять років у міцній нелюбові один до одного?
Коли люди вирішують припинити з кимось близькі стосунки, вони часто вживають побиту фразу —«рухатися далі». Типу:«Я застала Стіва в ліжку зі стриптизеркою, вони робили гидкі речі. І я вирішила: треба рухатись далі». А я думаю про себе:«Взагалі, хто тут вирішив рухатися далі, то це швидше Стів».
Але, знаєш, чому часто відбувається розставання? Тому що навіть у парі розвиток людей неминучий. Ми відкриваємо для себе щось нове, і це нове йде врозріз з новою людиною, що привела нас до цього нового. Якщо цей розвиток нерівномірний або має різну спрямованість, то буде розставання. А що, якщо спробувати прийняти нових один одного? Тоді шлях двох може продовжитись.
З тим, хто забирає частинку твого серця, що не розстаєшся до кінця життя. А можливо, і довше того...