— Та не тягни ж, це нестерпно! Вирішив піти — то йди.
Вона  не хотіла, щоб Маленький принц бачив, як вона плаче. Це була дуже горда квітка.

Заборонити собі думати, як живе той, кого ти любила. Бога ради, не бачити його, коли заплющуєш очі, і не уявляти собі, як він проводить дні. Криком кричати, що ти в люті, що тебе обдурили.

А насамкінець я скажу:
Прощай, любити не зобов'язуйся.

Людина йде не через відсутність почуттів, а через відсутність взаємності чи зради.

Рано чи пізно настає момент, коли ваші шляхи розходяться. Кожен вибирає свою дорогу, думаючи, що колись вони знову зійдуться. Але згодом вони стають все далі. Спочатку ти вважаєш це нормальним:«Ви ж створені один для одного ; адже рано чи пізно все повернеться». Проте цього не відбувається. Натомість настає зима. І ти раптом розумієш, що все кінчено. Раз і назавжди. І в цей момент, ти розумієш, що деякі речі трапляються лише раз у житті. І не важливо, як сильно ти намагатимешся відчути це знову. Ти більше ніколи не піднімешся на три метри над небом.

- Мене вигнала Дайан.
— Коли жінки виганяють чоловіків, вони навздогін видають карту до моєї квартири?

Тобі боляче - прийми це. Терпи це поки не пройде, поки час не зітре всі сліди.

Коли все закінчується, біль розставання пропорційний красі пережитого кохання. Витримати цей біль важко, тому що людину відразу ж починають мучити спогади.

Здавалося так холодно
Місяць на небі світанку,
Коли розлучалися ми.
З тих пір я не знаю години
Сумніший за схід зорі!

Коли я пішла того вечора, мені хотілося повернутися. Я це майже зробила. Але я знала, що якщо повернуся, залишуся такою ж, і вона вже не зміниться.