Ми так мало були разом... Нам було про що поговорити і було чим зайнятися. Нехай і недовго, але наш час БУВ!

Кажуть, що втратити кохану людину так само боляче, як втратити частину власного тіла. Насправді, набагато болючіше, особливо, коли ти сама у всьому винна.

Зустрівшись одного разу, повністю розлучитися неможливо.

— Якщо ти це зробиш... якщо ти... богом клянусь, я...
— Ти що? Кинеш мене? Це загроза чи нагорода?

Найнеприємніше у розлуці не саме розставання. А те, що тобі постійно повторюють, ніби ти припустилася помилки. І в результаті перестаєш на якийсь час довіряти собі.

Навіть коли заводиш собаку, розумієш, що рано чи пізно доведеться розлучитися з нею.

осінь знову надягає з рукавів,
електризує волосся - комір вузький.
хлопчику мій, я сподіваюся, що ти здоровий
і бережешся занадто великих навантажень.
світ кладе тобі в книги запашних слів,
а в динаміки нових музик.

Нехай ми розлучилися, але законів ввічливості ще ніхто не скасовував.

Що, коли ми рідні душі? — спитав я подумки, поки вона  плакала. — Що, коли ми все життя шукали саме один одного? Ми зіткнулися, відчули на момент, яким може бути земне кохання, і що, тепер через мої страхи ми розлучимося і ніколи більше не побачимо один одного? І мені доведеться до кінця своїх днів шукати ту, що я вже одного разу знайшов, але злякався і не зумів полюбити?

Бути добрим другом обіцявся,
зірки мені дарував і міста.
І поїхав,
і не попрощався.
І не повернеться ніколи.
Я про нього потужила в міру,
в міру сліз горючих пролила.
Прижилася образа,
присмиріла,
люди обступили
і справи...
Знову піднімаюся на світанку,
п'ю з друзями, вина,
і ніхто не знає,
що на світі
немає  мене вже давним-давно.