Вероніка Михайлівна Тушнова

Бути добрим другом обіцявся,
зірки мені дарував і міста.
І поїхав,
і не попрощався.
І не повернеться ніколи.
Я про нього потужила в міру,
в міру сліз горючих пролила.
Прижилася образа,
присмиріла,
люди обступили
і справи...
Знову піднімаюся на світанку,
п'ю з друзями, вина,
і ніхто не знає,
що на світі
немає  мене вже давним-давно.