— Хотів би я знати, навіщо зірки світяться...

— Мабуть, щоб рано чи пізно кожен міг знову відшукати свою.

Два боягузи відчувають себе сміливіше, коли вони разом, ніж сміливець, коли він один.

Іноді я йду гуляти на заході сонця, крізь ліс  до сутінкових гор. Я дивлюся, як світ накриває темрява, і все заповнює біле світло вічності.

Притулок любові, обманщик наш:

Твоє кохання — поганий міраж,

Нічний дешевий маскарад,

Де обдуритися кожен радий!

Мій світ з нічого перетворився на все, і я гордий за себе. В очах дітей я бачу власне світло, в їхньому сміху звучить моє щастя. Сім'я, про яку я і мріяти не наважувався, – моє благословення. Діти виростуть і стануть набагато кращими за мене.

Знання — лише клаптик піни, що танцює на хвилі. Будь—який вітерець міг його здмухати, а хвиля залишалася.

Ніхто нічого не відібрав!

Мені солодко, що ми нарізно.

Цілую Вас — через сотні

верст, Що Роз'єднують.

Ніжній і безповоротній

Ніхто не дивився Вам услід...

Цілую Вас через сотні

Роз'єднуючих років.

Бути жінкою — великий крок,

Зводити з розуму — геройство.

Fly me up on a silver wing
Past the black where the sirens sing.

Захистіть мене в нове сяйво

і згортають мене до Dream below.

О, Беатриче, знову щасливий я,

Живу я в передчутті побачення,

Хочу губами пити твоє дихання,

О Беатриче, любов моя!