— А ви колись читаєте книги, які спалюєте? Він розсміявся. — Це карається законом. — Да—а… Звісно. — Це непогана робота. У понеділок палити книги Едни Міллей, у середу – Вітмена, у п'ятницю – Фолкнера. Спалювати в попіл, потім спалити навіть попіл. Такий наш професійний девіз.
Ти, Книга! Ти сама не обдуриш, не вдариш, не образиш, не покинеш! Тиха, — а смієшся, кричиш, співаєш; покірна, — дивуєш, дражниш, заманюєш..., а захочеш — закрутиш голову, заплутаєш, закрутиш, затуманиш, сльози спузиряться, дихання захолоне, вся душа, як полотно, на вітрі схвильнеться, хвилями повстане, крильми
По суті, кожен справжній читач завжди і книголюб. Адже якщо ти здатний усім серцем полюбити книгу, то, напевно, хочеш володіти і розпоряджатися нею як своєю власністю, перечитувати і бути впевненим, що вона завжди поряд і нікуди не дінеться.
Читає заради проведення часу, нехай навіть читає він дуже багато і тільки дуже хороші, найкращі книги, прочитуватиме їх і забуватиме, а врешті—решт залишиться бідняком, яким був. Але якщо читати книги так, як ми слухаємо промови друзів, вони розкриються тобі і стануть твоїми. Прочитане не вислизне і не загубиться в пам'яті, але залишиться з тобою, тобі належатиме, радуватиме і втішатиме так, як це вміють тільки друзі.