Я зачитався. Я читав давно, відколи дощ пішов хльоснути у вікно. Весь із головою в читання пішов, не чув я дощу. Я вдивлявся в рядки, як у зморшки задумливості, і годинник поспіль стояв час або йшов назад. Як раптом я бачу, фарбою кармінною в них набрано: захід сонця, захід сонця, захід сонця... Як нитки намисто, рядки рвуться і букви котяться кудись хочуть. Я знаю, сонце, покидаючи сад, мало ще раз озирнутися через охоплені зорею огорожі.
Відвідувачі, які знаходяться у групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.