Всі хороші книги подібні в одному: коли ви дочитаєте до кінця, вам здається, що все це сталося з вами, і так воно назавжди при вас залишиться.

— Що в тебе в руці?

— Книга... Євангеліє від Святого Івана. Я… я хотів би зберегти її.

— З усіх скарбів ти хочеш це залишити?

— Так.

— Хм. Чому?

— Бо без слова Господнього настане пітьма.

Новела дає письменникові цю владу — владу керувати часом, створювати драму очікування, несподіванки, смикати за ниточки почуття та інтелекту, а потім раптово опустити завісу.

Адже книги існують для того, щоб нагадувати нам, які ми дурні й уперті віслюки.

... Дочитавши книгу, я відчуваю гіркоту втрати, я за всіма ними сумую.

Хтось сказав мені, що кожне рівняння, яке я включаю до книги, скорочує продаж удвічі. Тоді я вирішив взагалі обходитися без формул. Щоправда, наприкінці я таки написав одне рівняння — знамените рівняння Ейнштейна E=mc².

Наполовину прочитана повість — що кохання, кинуте на півдороги.

Кожен роман розповідає якусь історію, але життя — не історія, а скоріше безформний ком подій.

Тоді хлопчик закричав, що Ельса не може бути Людиною—павуком, бо«тільки хлопчик може бути Людиною—павуком»! Тоді Ельса сказала, що він може бути дівчиною Павука. Хлопчик штовхнув Ельсу на батарею, а Ельса вдарила його книгою. І нехай скаже спасибі, ніколи він не був такий близький до літератури.

Коли ви читаєте, не намагайтеся вгадувати, що думає автор. Думайте самі.