Для творчої людини читання лише засіб, що збуджує його почуття і думки, а мета і сенс - переживання та духовне перетворення світу.

До речі, багато читаю. Про це майже ніхто не знає. Тільки книги дозволяють мені вирватися з Гетліна — хай навіть на короткий час.

Я починаю розуміти: книги багато в чому схожі з їжею, і мозок сам каже, коли нам потрібен літературний салат, шоколад або літературне м'ясо з картоплею.

— Але навіщо тоді стільки книг?
— Щоб зрозуміти ці кілька рядків...

Одні носять за пазухою камінь, інші — книжку.

У мене завжди є що почитати, і тому, коли мені починають нахвалювати книгу, я насамперед намагаюся поставитися до похвал з недовірою.

Вміння читати хороші книги зовсім не рівносильне знання грамоти.

Я не пив, був чемний, замкнутий, а оточуючих мало помічав. І нікому не давав читати своїх рукописів. Їхня думка мене не цікавила: без потреби. Мене цікавила думка Історії.

Непрочитані книги вміють мститись.

Коли я був маленьким, я хотів вирости та стати книгою. Чи не письменником, а книгою. Людей можна вбивати, як мурах. І письменників не так уже й важко вбити. Але книга!... Навіть якщо її систематично знищуватимуть, є шанс, що якийсь один екземпляр уціліє і, забутий, житиме вічно і нечутно на полицях якоїсь віддаленої бібліотеки в Рейк'явіку, у Вальядоліді, у Ванкувері.