Підведемо підсумки. СРСР жодною мірою був зобов'язаний перемогою союзникам. Навіть намагатися говорити так, отже – знущатися з історичної істини.
Віддамо данину пам'яті солдатам союзників. Свої життя за загальну справу віддали 700 тисяч із них. Можна сказати, що наші втрати скоротилися на це число. Їхній подвиг і мужність – поза сумнівами. Слава героям!
Єдине, було б непогано, якби і з того боку – пам'ятали про нас.
Але – безнадійно. Неподалік Ніцци в травні 2010 року проїжджаю повз пам'ятник героям Другої світової. Біля постаменту майорить три прапори країн—переможниць: французька, американська та англійська. І флагштоків встановлено спочатку – також три. Пам'ять про росіян, 27 мільйонів росіян, які загинули за їхню нинішню французьку свободу і сите блакитне життя, — навіть не передбачається.
На користь Рад треба сказати, що Радянському Союзу було життєво необхідно відсунути якнайдалі на захід вихідні позиції німецьких армій, щоб росіяни отримали час і могли зібрати сили з усіх кінців своєї колосальної імперії. Якщо їхня політика і була холодно обачливою, то вона була також у той момент дуже реалістичною.
Насамперед мені чомусь здавалося, що хоч на війні і страшно, але все відбувається поступово, що людина входить у війну як гвинт. А тут війна вбивала мене кудись, як цвях у перегородку. Удар — 22 червня; удар — я в казармі; удар — я в товарному вагоні; удар — я в цій траншеї. Може, ще один удар — і цвях вийде кудись по той бік переборки, де вже нічого немає: ні війни, ні мене.
Але дивовижна справа, незважаючи на незаперечну і очевидну залежність тільки від цього почуття руйнуючих народ загальних озброєнь і згубних воєн, всі мої докази про відсталість, невчасність і шкоду патріотизму зустрічалися і зустрічаються досі або мовчанням, або навмисним нерозумінням, або завжди одним і тим. а дивним запереченням: говориться, що шкідливий лише поганий патріотизм, джингоїзм, шовінізм, але справжній, добрий патріотизм є дуже піднесене моральне почуття, засуджувати яке як нерозумно, а й злочинно. Про те ж, у чому полягає цей справжній, добрий патріотизм, або зовсім не говориться, або замість пояснення вимовляються пихатих пишномовних фраз, або ж уявляється під поняття патріотизму щось, що не має нічого спільного з тим патріотизмом, який ми всі знаємо і від якого всі так жорстоко страждаємо.
Йдеться про право на вільний вибір занять, тоді як все залежить від партійної власності. Найздатніший і найгеніальніший отримує відставку, якщо він поза партією. Гітлер пропонує світові світ, озброюючись при цьому до зубів. Він заявляє, що не загрожує іншим народам і не має наміру позбавляти їх права на самовизначення, але що ж він робить з чехами, поляками і сербами? У Польщі не було жодної потреби у тому, щоб народ на власній землі позбавляти державності.