— Батько якось сказав:«мудрий цар не шанує війну».
— Але ж бути готовим до неї зобов'язаний.

— Томе, нам дали гіршу роботу.
— Так, а ми ще й самі зголосилися... Іноді це триває цілу ніч... Я лежу тут і чую лопати та кирки... за стіною, там. І молюся, що сонце зійде раніше, ніж вони докопають. Ні, я не молюся - я сподіваюся. І іноді виходить – сонце перемагає. Але найчастіше — лопати перемагають сонце.

Хто сказав, що треба кинути
Пісні на війні?
Після бою серце просить
Музики подвійно!

У певному сенсі мирний час важчий. Важче виявити ворога

Наші діти рано подорослішали. Війна для них, на жаль, стала реальністю, а не історичним явищем. В останні пів року сигнали повітряної тривоги замінили шкільні дзвінки. Та Збройні сили робили і роблять все, щоб дати нашим дітям можливість жити і навчатися в Україні.

Ми знищимо всіх, хто зі зброєю прийде на нашу землю – чи добровільно, чи за мобілізацією. Тримаймо стрій! Перемога буде за нами!

Як би важко нам не було, але вже точно не буде соромно!

І в далекому минулому, коли народи були вже пов'язані з християнством, а своїх владик називали помазанцями Божими, все було так само, як сьогодні, коли очевидний відхід від християнства. Мені здається, людина приречена робити більше зла, ніж добра. Любов до ближнього – це найвищий ідеал на землі.

Стадо оленів на чолі з левом страшніше, ніж стадо левів на чолі з оленем. (Стадо баранів на чолі з левом – леви, а стадо левів на чолі з бараном – барани!)

Жахливе видовище є міською в'язницею. Перед тим, як залишити місто, більшовицькі тюремники влаштували тут страшну криваву лазню. Понад сотню людей – чоловіків, жінок – забили, як худобу. До кінця днів мені не забути ці мерзлі обличчя, що леденять душу.
А поки що наші витягли кілька червоноармійців та євреїв звідти. де ті намагалися відсидітись. Коротке соло з пістолета — і це зброд уже на небі.