Лев Миколайович Толстой. Воскресіння

Зазвичай думають, що злодій, вбивця, шпигун, повія, визнаючи свою професію поганою, повинні соромитися її. Відбувається ж зовсім протилежне. Люди, долею і своїми гріхами-помилками поставлені у відоме становище, хоч би як воно було неправильно, становлять собі такий погляд життя взагалі, у якому їх становище представляється їм добрим і поважним. Для підтримки такого погляду люди інстинктивно тримаються того кола людей, в якому визнається складене ними про життяі про своє місце поняття. Нас це дивує, коли справа стосується злодіїв, що хизуються своєю спритністю, повій — своєю розпустою, убивць — своєю жорстокістю. Але дивує це нас тільки тому, що гурток-атмосфера цих людей обмежена і, головне, що ми поза нею. Але хіба не те саме явище відбувається серед багатіїв, які хваляться своїм багатством, тобто грабіжництвом, військовоначальників, які хваляться своїми перемогами, тобто вбивством, володарів, які хваляться своєю могутністю, тобто насильництвом? Ми не бачимо в цих людях збочення поняття про життя, про добро і зло для виправдання свого становища тільки тому, що коло людей з такими збоченими поняттями більше і ми самі належимо до нього.

Цитата з книги Воскресіння, автор Лев Миколайович Толстой