Валентин Григорович Распутін. Прощання з Матерою

Мріють у дівоцтві, готуючись до життя, нічого про неї ще до пуття не знаючи, а як почав тебе мужик та обзавелася сім'єю - залишається тільки сподіватися. Але й надії з кожним роком дедалі менше, і вона тане, як сніг, поки не стоїть зовсім, увібравшись у землю, — і ось уже перед тобою не надія, а спогади, що парком димляться з-під землі.

Цитата з книги Прощання з Матерою, автор Валентин Григорович Распутін