Колін Фаррелл

Коли я її зустрів, вона  навчалася в університеті. Вона  була неймовірно красива. Її волосся, фігура, погляд - ніщо не могло залишити байдужим. Вона  була настільки витончена, що іноді здавалося, ніби вона  спустилася з небес. У нас все було бездоганно. Наче хтось написав сценарій наших стосунків, яким ми рухалися. Все було добре, як треба. Ми насолоджувалися кожною хвилиною та днем, проведеним разом. Так тривало п'ять років. А потім, вона, як будь-яка нормальна дівчина, почала думатипро те, що буде далі. Я всіляко намагався припинити ці розмови, тому що мене влаштовувало все те, що відбувалося саме на той момент. Але нажаль. Їй хотілося почуватися впевнено, хотілося серйозності, хотілося сім'ї. РОДИНИ. Чоловіки, ви розумієте, про що я говорю. Звичайно, мені було всього двадцять три роки, про яку сім'ю може йтися? Я злякався. Я пішов, відпустив її. Я закінчив усе, навіть не дозволивши цьому розпочатися. Наразі мені 33. Пройшло 10 років. За цей час у мене були різні стосунки, які ні до чого не привели. У мене є дитина, що вийшла в результаті десятиденної інтрижки… Я був одружений менше півроку… Зараз я чекаю на другу дитину. Але я не хочу житиіз цими жінками. Я… я не живу ними. Не люблю. Я живу минулим. Спогадами про те, що було тоді десять років тому. Живу нею... І знаєте що? Я повний ідіот. Я«просрав» своє щасливе життя. Тому ніколи не думайте: "а може"... Є тільки те, що є зараз. І люди, які поруч, просто мають бути. Просто ніколи не бійтеся.