Чарлі Чаплін

Вибачте, але я не хочу бути імператором. Це не моя професія. Я не хочу кимось правити і когось завойовувати. Я хотів би допомагати всім, кому тільки можна – євреям, християнам, чорним і білим. Ми всі хочемо допомагати один одному, ми так влаштовані. Хочемо жити щастям інших, не їхніми стражданнями. Ми не хочемо ненавидіти чи зневажати один одного. У цьому світі є місце для всіх, земля багата і може прогодувати кожного. Дорога життя вільна і прекрасна, але ми збилися зі шляху. Жадібність отруїла душі людей, наповнила світ ненавистю, змусила нас страждати і викликала кровопролиття. Ми набрали швидкість, але замкнулися у собі. Машини дають достаток, залишаючи у злиднях. Наше знання зробило нас цинічними, а наш розум став жорстким та злим. Ми дуже багато думаємо і дуже мало відчуваємо: більше, ніж машини, нам потрібна людяність, більше, ніж розум, нам потрібна доброта. Без цих якостей життя буде сповнене насильства, і все буде втрачено. Літак та радіо зблизили нас. Сама природа цих винаходів вимагає від людини доброти, вимагає загального братерства та єднання всіх нас. Навіть зараз мій голосдосягає мільйонів людей у ​​всьому світі, мільйонів зневірених чоловіків, жінок і маленьких дітей, жертв системи, яка катує і садить у в'язниці невинних людей. Тим, хто може чути мене, я кажу:«Не впадайте у відчай!» Наші нинішні страждання – це лише конвульсії жадібності, відчаю людей перед людським прогресом: ненависть цих людей пройде, диктатори помруть, а влада, яку вони відібрали у народу, повернеться до нього. Не підкоряйтесь жорстким і грубим людям, які зневажають і поневолюють вас, які вказують вам, як жити, що робити, що думатиі що відчувати, що вас муштрують, ставляться до вас як до худоби, як до гарматного м'яса. Не підкоряйтеся цим безсердечним людям, людям-машинам з умами машин та серцями машин. Ви не худоба! Ви – люди!..