Це було вкрай нерозумно і жорстоко з мого боку — підсвідома спроба вгамувати свій біль за її рахунок. Але на мій випад вона не відповідала. Є точка, коли горе таке велике, що людина перестає реагувати на подразники і стає дивно спокійною, — вона досягла цієї точки.
Ніяка вина не може бути забута, поки про неї пам'ятає совість.
Будь рішучою, - казав він. — Ти мусиш знати, куди хочеш потрапити, перш ніж досягти мети.
- Не говори дурниць!
— Якби я їх не говорила, ви б їх, напевно, робили.
... літак явно йшов униз, вниз, вниз, як Аліса в кролячу нору.
Алварець:
Не замовчать, не чутно у нас,
Щоб на вулиці знайдена людина
З родиною дуже стародавньою, шляхетною
Міг зблизитися. Фернандо:
Сказати вам чому?
Бояться ці люди, щоб тоді
їхня рівність швидше не побачила...
- Ти чого замовиш?
- Малий подарунковий набір оптиміста, - я плюхнувся на стілець. – Мотузку, мило та табуретку.
Я не був ні мізантропом, ні женоневісником, але мені подобалася самота. Добре сидіти собі десь у закутку, курити та попивати. Я завжди був найкращою компанією самому собі.
Невже нічого не змінилося? Або ні, не так. Невже ми так нічого не змінили?