З вином у шлунку і життя красивіше.
Дозволь дати тобі пораду, бастарде. Ніколи не забувай, хто ти, адже інші не забудуть. Носи це як броню, і тоді вони не зможуть поранити тебе.
— Я — регент Джоффрі, і я надіслала йому королівський наказ!
- А він узяв і не послухався. Має велику армію — він може собі це дозволити.
Смерть остаточна і підводить жахливий підсумок, тоді як життя сповнена незліченних можливостей.
Ніколи не забувай, хто ти такий, адже світ, звісно, цього не забуде. Зроби походження своєю силою. Не допускай, щоб воно перетворилося на слабкість. Вдягнись у це, немов у броню, і тоді ніхто не зможе поранити тебе.
Імператор, що вбиває вірних йому, не вселяє вірність.
— Тиріон із дому Ланністерів, королева-регент звинувачує вас у вбивстві короля. Ви вбили короля Джоффрі?
- Ні.
- А ваша дружина леді Санса?
- Мені це невідомо.
— Як же, на вашу думку, він помер?
— Подавився пирогом із голубами...
— Значить ви звинувачуєте пекарів?
— Та хоч голубів, тільки мене дайте спокій!
- Влада цікава штука, мілорде. Ви любите загадки?
- Що ж, можна послухати.
– У кімнаті три великі люди. Король, священик та багатій. Між ними стоїть простий найманець і кожен із великих людей наказує йому вбити двох інших. Хто залишиться живим, а хто помре?..
– Залежить від найманця.
- Хіба?!... У нього немає ані корони, ані золота, ані благословення богів.
– У нього є меч, влада над життям та смертю.
- Якщо всім правлять люди з мечами, навіщо ми вдаємо, що влада належить королям?... Коли Нед Старк зомлів, хто був винен у цьому? Джоффрі, його кат чи хтось інший?
– Я зрозумів, що не люблю загадки…
– Владою володіє той, хто переконує в ній інших… Це обман, тінь на стіні… Але… навіть маленька людина здатна відкидати дуже велику тінь.
Я вічне розчарування для мого батька, але упокорився з цим.
— У вас будуть дві жінки та власне королівство.
— Дві жінки, що зневажають мене, і ціле королівство, яке згідно з ними.