Кохання — це отрута, Санса. Так, він солодкий, але вбиває не гірше за будь—яке інше.

— Ти розумна людина, але ти й наполовину не такий розумний, як гадаєш.

— І при цьому все одно розумніший за тебе.

Сподіваюся, якось ти полюбиш когось. Полюбиш так сильно, що, заплющивши очі, ти бачитимеш її обличчя. Я бажаю тобі цього. Я хочу, щоб ти дізнався, як це любити всім серцем. Перш ніж я заберу її в тебе.

- Якою вона  була?
— Ти ніколи не питала про неї, жодного разу. Чому?
- Спочатку, будучи одна, просто вимовляючи її ім'я, я начебто знову вдихала в неї життя. Я думала, що якщо не згадуватиму її, вона  просто зникне для тебе. Зрозумівши, що цього не станеться, я не питала від злості. Я не хотіла приносити тобі задоволення думати, що мені не все одно. І в результаті мені стало ясно, що моя агресія нічого не означає для тебе. Як я можу судити, тобі це подобалося.
— То чому зараз?
- Яка шкодаздатний завдати нам примар Ліанни Старк, крім того, яку ми самі нанесли один одному вже сотню разів поспіль?

Це означає правити. Лежати на ліжку з бур'янів і виривати їх один за одним, перш ніж вони задушать тебе уві сні.

Люди шепотітимуть і насміхатимуться. Нехай. Вони такі мізерні, що я їх не помічаю. Я бачу те, що для мене є важливим.

Заради дітей ми іноді йдемо на крайності.

Батько говорив, що швидкий удар меча захищає надійніше за будь-який щит.

Роберт був лютий. Розбив руки в кров об стіну. Так чоловіки показують, що їм не байдуже.

— Це ми об'єднуємо країну всі сімнадцять років? Ти не втомлюєшся? —
Щодня.
- І скільки ми протягнемо на одній ненависті?
— Ну, сімнадцять років ми протягли.