Тримайся міцніше, мавпо!
А що, коли я не герой? Може я — лиходій?
Але якщо коли-небудь ти знову повернеш її з каліцтвами – мені не важливо, чия це буде вина. Не важливо, навіть якщо вона просто спіткнеться, або з неба впаде метеорит і стукне її по голові - загалом, якщо ти повернеш її мені не в тому стані, в якому я її відпустив до тебе, ти бігатимеш на трьох лапах. Ти засвоїв, дворняжку?
Це буде ніби я ніколи не існував.
Якби я міг спати, то всі мої сни були б про тебе.
Я не можу забути з тобою.
- Ти неймовірно швидкий і сильний, у тебе бліда крижана шкіра, твої очі змінюють колір і іноді говориш так, ніби ти з іншого часу. Ти ніколи не п'єш і не їж, ти уникаєш сонця... Скільки тобі років?
- Сімнадцять...
- І давно тобі сімнадцять?
— Так...
— … я знаю, хто ти!
— Скажи... голосно... скажи...
— …. Вампір.
— Ти боїшся?..
— … Ні!
— То задай своє головне запитання: Що ми їмо?
— Ти не вб'єш мене! Куди ми йдемо?
- За кордон хмар! Ти побачиш, який я при світлі сонця...
- Так, - слабким голосом відповіла я, - мені все одно.
— Тебе не турбує, що я монстр? Що я не людина?
- Не хвилює.
Заради тебе однієї я живу, якщо це можна назвати життям.
— Я лише сказав, що нам не можна дружити, а не чого не хочу.
- І що це значить?
— Ну, якщо ти розумна, тримайся від мене подалі.