– Мама має один шрам.
– Де?
- На попі, її вкусив Кракен.
– Ясно. Не туди зайшла наша розмова, але про якого Кракена ти говориш?
- Це злісний чихуахуа моєї мами.

- Все було добре, поки ти не підкотив до неї яйця.
- Правда? А мені ось пам'ятається, що вона послала нас обох кудись подалі.

— Ти знав, що Аменаділь та Лінда зустрічаються?
— Що... Що вони роблять? Звідки ти знаєш? Чому ти так вирішила?
— Я бачила їх у її кабінеті. Вони розмовляли. Явно збираючись зайнятися сексом.
- Ти розумієш, що розмови в кабінеті - це буквально робота Лінди?
— Цікавий погляд.

— Чому мене звинувачують у їхніх маленьких грішках? Ніби я шепочу їм на вухо, змушуючи робити те, що в іншому випадку вони вважають поганим:«О! Це диявол мене примусив!». Я ніколи нікого не змушував нічого робити! Ніколи!
— Те, що трапилося з тобою, несправедливо.
- Несправедливо? Це неправомірно! Цілу вічність моє ім'я використовують як ілюстрацію для своєї порочності.

— Ти останнім часом нарікаєш на погані сни. Тобі сниться, що не можеш керувати крилами.
— Ще мені снилося, що я король кентаврів — це ж не означає, що я носитиму підкови.

— Боже, у КДВ це було набагато простіше.
- "КДВ"?
- Моє дослідження. І фільм. До речі, там Хенкс — національне надбання. І фільм, хоча Том Хенкс крутіший.
- Твоє дослідження - це подивитися "Код Да Вінчі"?
- І продовження.

- Тоді, у що ж ти віриш?
- Що мені потрібні яйця?
– Перепрошую…
– Це старий анекдот. Прийшов мужик до психіатра і каже:«Док, допоможіть, мій брат збожеволів: думає, він курка», а лікар відповідає:«Ну так здайте його в психлікарню», а мужик йому:«Я б здав, але мені потрібні яйця».
- Якось не смішно.
- Ну так.

- Серйозно!? У тебе довгі роки не було нормальної оргії! Я покинула місто на пару секунд, а ти одразу влаштував п'ятдесят відтінків зради!
— Загалом тебе не було кілька місяців.

— Я шукаю отця Френка, а ти ні в що не лізь.
- Це ж церква! Що я, перемолюся, чи що?

Якщо тобі справді треба зрозуміти мене, то спочатку ти маєш пройти милю в моїх італійських лоферах.