— Прикиньмося на хвилинку, що ти інша людина — ввічлива, зріла.
— О! Я люблю рольові ігри.

— Боже, що ти тут забув?..
— Нічого божого, я тут у своїх справах.

— Не має значення, у що я вірю.
— Це єдине, що має значення.

- Тоді, у що ж ти віриш?
- Що мені потрібні яйця?
– Перепрошую…
– Це старий анекдот. Прийшов мужик до психіатра і каже:«Док, допоможіть, мій брат збожеволів: думає, він курка», а лікар відповідає:«Ну так здайте його в психлікарню», а мужик йому:«Я б здав, але мені потрібні яйця».
- Якось не смішно.
- Ну так.

— Я шукаю отця Френка, а ти ні в що не лізь.
- Це ж церква! Що я, перемолюся, чи що?

— Він у тебе стріляв… Чому ти такий живий?
— Я бачу, концепція безсмертя тобі поки що погано дається.

Іноді ми найкраще сходимося з людьми, які сповнені нашою протилежністю.

— Вогняний меч  справді палає?
- Детектив, зараз явно не час вивчати небесні правила, але так - меч  і справді у вогні.

— Ти мала рацію, я намагаюся повернутися до колишнього життя, зіграти наші найбільші хіти, адже я уникаю необхідності розібратися з поточними проблемами. Із моїми почуттями до тебе. Я боявся... боявся, що... ти не захочеш мене, бо бачила деякі мої межі. І якщо ти побачиш їх усі, впізнаєш мене цілком, то втечеш.
- Люцифер...
- Детектив, це правда. Моя інша сторона погана, навіть жахлива, але ти хотіла правди, і ти заслуговуєш на правду. Зараз я не можу тобі це показати, тому просто скажу тобі це. Детектив... Хлоя, я диявол.
- Ні, це не так. Для мене ні.

— Люцифере, що з тобою? Ти схожий на біса.
- Як доречно.