Ось тобі перша прикмета: як ти побачиш його, вся в особі змінишся.

Нікому не замовиш говорити: у вічі не посміють, то за очі стануть.

Все до серця приймати, так в сухоти скоро потрапиш.

— Я й не знала, що ти так грози боїшся. Я не боюся.

— Як, дівчино, не боятися! Кожен має боятися. Не те страшно, що тебе уб'є, а те, що смерть тебе раптом застане, як ти є, з усіма твоїми гріхами, з усіма лукавими помислами.

Мовчи, коли краще нічого не вмієш.

Краще б я була хвора, а то недобре. Лізе мені на думку мрія якась. І нікуди я від неї не втечу.

Ось краса куди веде. Ось, ось, у вир!

Тіло її тут, візьміть його; а душа тепер не ваша: вона  тепер перед суддею, який милосердніший за вас!

Не дуже тепер старших поважають.

Придивилися ви, або не знаєте, яка краса в природі розлита.