Ти думав, що зможеш всього досягти, не обтяживши себе почуттям провини, не пізнавши почуття ненависті? Використовуй цю ненависть. Вона врятує тебе. Вона буде твоєю мотивацією. Дай їй проникнути глибоко у своє серце, погладити тебе, обійняти тебе. Вона захистить тебе від смутку, зробить тебе сильним. Сильним, як воїн. Зробить вороном.
— Я й не знала, що ти так грози боїшся. Я не боюся.
— Як, дівчино, не боятися! Кожен має боятися. Не те страшно, що тебе уб'є, а те, що смерть тебе раптом застане, як ти є, з усіма твоїми гріхами, з усіма лукавими помислами.
— Де ця погань, ти її не бачила?
— Зараз бачу одну.
- Я помру скоро.
— Годі, що ти!
- Ні, я знаю, що помру. Ох, дівчино, щось зі мною недобре робиться, диво якесь. Ніколи цього не було зі мною. Щось у мені таке незвичайне. Точно я знову жити починаю, або вже й не знаю.
Що мені тебе судити! У мене є свої гріхи.
Знай свою справу – мовчи, коли краще нічого не вмієш.
— А ти ж, Катя, Тихона не любиш.
— Ні, як не любити! Мені дуже його шкода.
- Ні, не любиш. Коли шкода, то не любиш.
Вульгарна баба натура, скільки її в собі ні душі, пролазила з дурного, марнославного серця бур'яном.
Чим гарна відьма? Відьма завжди діє нестандартно. Я глянула на мага, простягла до нього руки і заволала:
— О, бери мене стоячи!
Вже підлітаючий до вікна індивід здивовано завис. Я гордо запахнула стулки, потім ще й фіранку засунула. І нічого складного!
— Яру, — задумливо простягла Варвара, — а чого ти щойно сказала?
— Заклинання ступору, — брехала я на ходу.
- Треба запам'ятати, - вирішила Варя.
Неприємні дрібниці трапляються набагато частіше, ніж глобальні катастрофи.