Олександр Островський. Гроза
Не те страшно, що уб'є тебе, а те, що смерть тебе раптом застане, як ти є, з усіма твоїми гріхами, з усіма лукавими помислами.
Не те страшно, що уб'є тебе, а те, що смерть тебе раптом застане, як ти є, з усіма твоїми гріхами, з усіма лукавими помислами.
... чесною працею ніколи не заробити нам більше хліба. А в кого гроші, пане, той намагається бідного закабалити, щоб на його дарові праці ще більше грошей наживати.
Бути гріху якомусь! Такий на мене страх, такий на мене страх! Точно я стою над прірвою і мене хтось туди штовхає, а втриматися мені нема за що.