Не сумуй, — сказала Алісa. — Рано чи пізно все стане зрозуміло, все стане на свої місця і вишикується в єдину гарну схему, як мережива. Стане зрозуміло, навіщо все було потрібно, бо все буде правильно.

Аліса здивувалася, як це вона  не здивувалася, але дивовижний день ще тільки почався і немає нічого дивного в тому, що вона ще не почала дивуватися.

Вона завжди давала собі добрі поради, хоч слідувала їм нечасто.

Чому це деякі так люблять всюди шукати мораль?

Покінчивши з цим, вона  обернулася до Соні і знову спитала:
— Чому вони жили під ключем?
Соня трохи подумала і сказала:
— Щоб сироп до них капав зверху. То був сиропний ключ.

Не розумію, як він може колись закінчити, якщо він і не збирається починати.

Поки думаєш, що сказати, роби реверанс! Це економить час.
(Поки думаєш – роби реверанс, це економить час.)

— Який кумедний годинник! — помітила вона. - Вони показують число, а не годину!
- А що тут такого? — пробурмотів капелюшник. — Хіба твій годинник показує рік?

— Фламінго кусаються не гірше за гірчицю. А мораль звідси така: то птахи одного польоту!

У кожної пташки свої звички.