Не сумуй, — сказала Алісa. — Рано чи пізно все стане зрозуміло, все стане на свої місця і вишикується в єдину гарну схему, як мережива. Стане зрозуміло, навіщо все було потрібно, бо все буде правильно.
— Сьогодні б ти його все одно не отримала, навіть якби дуже захотіла, — відповіла Корольова. — Правило у мене тверде: варення на завтра! І тільки на завтра!
— Але ж завтра колись буде сьогодні!
— Ні ніколи! _ Завтра ніколи не буває сьогодні! Хіба можна прокинутися ранком і сказати:«Ну, ось, зараз, нарешті, завтра»?
— Нічого не розумію, — сказала Аліса. — Все це так заплутано!
— Просто ти не звикла жити у зворотній бік, — добродушно пояснила
Корольова. — Спочатку у всіх трохи паморочиться в голові…
Чому це деякі так люблять всюди шукати мораль?
Покінчивши з цим, вона обернулася до Соні і знову спитала:
— Чому вони жили під ключем?
Соня трохи подумала і сказала:
— Щоб сироп до них капав зверху. То був сиропний ключ.
Не розумію, як він може колись закінчити, якщо він і не збирається починати.
— Який кумедний годинник! — помітила вона. - Вони показують число, а не годину!
- А що тут такого? — пробурмотів капелюшник. — Хіба твій годинник показує рік?
Просто не знаю, хто я зараз така. Ні, я, звичайно, приблизно знаю, хто така я була вранці, коли встала, але з того часу я весь час то така, то сяка – словом, якась не така.
Королева притулила її до дерева і лагідно сказала:
— А тепер можеш трохи відпочити! Аліса здивовано озирнулася.
- Що це? — спитала вона. — Ми так і лишилися під цим деревом! Невже ми не рушили з місця ні на крок?
— Ну, звісно, ні, — відповіла Корольова. — А чого ти хотіла?
— У нас, — сказала Аліса, важко переводячи дух, — коли довго біжиш з усіх ніг, неодмінно потрапиш в інше місце.
- Яка повільна країна! - сказала Корольова. — Ну, а тут, знаєш,
доводиться бігти з усіх ніг, аби тільки лишитися на тому самому місці! Якщо ж хочеш потрапити до іншого місцятоді потрібно бігти щонайменше вдвічі швидше!
Пам'ятати треба тільки щасливе кохання, а все інше — це погані будні.
Якщо у світі все безглуздо, — сказала Аліса, — що заважає вигадати якийсь сенс?