Я вже
діточку свою Лелею, мов троянду!
І я його – баю-баю,
Як Сидорову козу!
Мій милий друже, промчать дні,
Пролунає голос грізний.
І він велить тобі:«Усні!»
І сперечатися буде пізно.
Ми такі схожі на хлопців,
Що спати лягати не хочуть.
Навколо — мороз, сліпучий сніг
І пусто, як у пустелі,
А в нас — радість, дитячий сміх,
Горить вогонь у каміні.
Рятує казка від негараздів -
Нехай тебе вона врятує.
Хоч легка витає сум
У моїй чарівній казці,
Хоч літо скінчилося, але нехай
Його не блякнуть фарби,
Диханням зла і цього разу
Не засмутити мою розповідь.
До найкрасивішого ніколи не дістанешся.
Можете йти в будь-який бік, який вам до вподоби, але на середині зупинятися не можна!
Будь-яка пригода має з чогось розпочатися... банально, але навіть тут це правда...
Думай про сенс, а слова прийдуть самі.
Звинувачення у зраді легко довести,
Підбурювання до бунту — важче,
Але в злісному банкрутстві козу звинувачувати,
Вибачте, зовсім ахінея.
— Мені б такий зір! — зауважив Король із заздрістю. - Побачити Нікого! Та ще на такій відстані! А я проти сонця і справжніх людей важко розрізняю!
Чи людям розумним використовувати кожен новомодний винахід свого століття тільки на тій підставі, що так вчинили їхні сусіди?
Все має свою мораль, якщо ти зможеш її побачити.