Якщо ти бачиш співаю я чи ні, значить, у тебе дуже гострий зір.
- Як добре було вдома! - думала бідна Аліса. — Там я завжди була одного зросту! І якісь миші та кролики мені були не указ. Навіщо я полізла в цю кролячу нірку? І все ж таки... таке життя мені до душі — все тут так незвичайно.
- Перейдемо до Домоводства, - сказала вона. — Звідки береться хліб? Відповідай!
— Це я знаю, — радісно почала Аліса. — Він дбає…
— Дбиться? - повторила Біла Корольова. — Про кого це він дбає?
— Нема про кого, а з чого, — пояснила Аліса. — Береш зерно, мелеш його...
— Не зерно ти мелеш, а нісенітницю! - відрізала Біла Корольова.
— Обмахніть її, — з тривогою сказала Чорна Королева. — А то від розумової
напруги в неї почнеться жар!
Цікаво було б подивитись, що від мене залишиться, коли мене не залишиться.
Коли йдеш, голову тримай прямо, шкарпетки ставь нарізно і завжди пам'ятай, хто ти така.
Вбити Час! Хіба таке йому сподобається! Якби ти з ним не сварилася, то могла б просити в нього все, що хочеш.
Якщо не знаєш, що сказати, говори французькою!
Якби це було так, це ще нічого. Якби, звісно, так і було. Але оскільки це не так, так воно і не так. Такою є логіка речей.
- Що ти хочеш?
- Я хочу вбити час.
— Час дуже не любить, коли його вбивають.
— До речі, — промовила Біла Корольова, опускаючи очі і нервово ламаючи руки, — минулого тижня у п'ятницю була така гроза! Тобто я хотіла сказати – у п'ятницю!
Аліса здивувалася.
— У нас, — сказала вона, — більше однієї п'ятниці не буває!
- Яке убожество! — пирхнула Чорна Королева. — Ну, а у нас буває шість, сім п'ятниць на тижні!