- Я готую йому сьогодні вечерю. Що мені приготувати?
- Яка різниця...
- Перша приготовлена страва говорить сама за себе. Зробиш поспіхом – значить тобі все одно. А якщо зробиш занадто шикарно — це означає«лишися зі мною, я готуватиму, прибиратиму і прислужуватиму тобі як тільки клацнеш пальцем».
-... Їжа залишилася?
- Ні. Всі доїли вчора ввечері, — відповів Лобсанг і додав з надією: — Я чув розмови про те, що по-справжньому просунуті ченці здатні черпати життєві сили прямо з повітря...
— А я вважаю, що таке можливе лише на планеті на ім'я Ковбаса, - відрізав Лю-Цзе.
Їжа... штука хитра. Їсти треба вміти, а уявіть собі – більшість людей зовсім їсти не вміють. Потрібно не тільки знати, що з'їсти, але і коли і як. І що при цьому казати. Так-с. Якщо ви дбаєте про своє травлення, моя добра порада – не говоріть за обідом про більшовизм і про медицину. І – боже вас збережи – не читайте до обіду радянських газет.
Ми їли та розмовляли. Так заведено в Італії. Час тече непомітно, нікуди не треба поспішати, нікуди не треба тікати.
— Він з таким апетитом їсть, що аж за щоками тріщить!
— Російську мову вивчи! Тріщить не за щоками, а за вухами!
— Я ненавиджу їсти на самоті.
— Є з книгою — це не значить на самоті.
Коли в мене з'являлося трохи грошей, я купував книжки. І якщо щось залишалося, купував собі їжі.
— Треба всього нічого.
- Що тобі потрібно?
- Їжа та напої. А ще лід, торт, прикраси, подарунки, музика та гості.
— Тобто ти зробив усе, крім того.