- Як ти забрав будинок  у банку?
— Я купив банк.
— Що, цілий банк?
— Та якось саме вийшло за звичкою.

— Мастурбуєш?
— Та ні, займаюся спортом.
— З якого часу це спорт?

Дурна кирилиця! Тут усі літери як непотрібні кнопки на калькуляторі!

— Там сталася трагедія.
- Чезаре!?
- Ні, Джованні Сфорца. Він напоровся на ніж, який Чезаре... випадково тримав.

Я п'ю шампанське тільки з двох приводів: коли закохана та коли не закохана.

У нас все просто: які труднощі собі створимо, ті героїчно долатимемо і будемо.

Справа не в песимізмі та оптимізмі, а в тому, що у дев'яноста дев'яти зі ста немає  розуму.

— До мене дійшли чутки, що тут не знають, хто я. Я Хела. Старша дочка Одіна. Командувач легіонами Асгарда. Законна спадкоємиця трону і Богиня Смерті. Мій батько спочив. А з ним і царевичі. Світ ім. Був час, коли ми безроздільно правили космосом, і панування було незаперечним. Але Один об'єднав лише дев'ять світів, хоча нам судилося всесвітнє панування. І я прийшла відновити справедливість. Вклоніться мені, і разом ми почнемо еру великих завоювань.
- Хто б ти не була, що б не зробила, здавайся зараз! Або пощади тобі не буде!
- Хто б я не була? Я не зрозуміла, для кого зараз розпиналася?
— Здавайся, чи помреш!
— Я дивлюся, мені не раді.

— Схоже, твоя підсвідомість намагається з тобою спілкуватися.
— І як мені сказати своїй підсвідомості, щоб вона використовувала відому мені мову?

Іноді розставання схожі на сцену катапультування у фільмі«Топ ган» — ви обоє розумієте, що настав час рятуватися, але тільки один залишиться цілим і неушкодженим. Деякі розставання більше нагадують вбивство Мо Гріна в«Хрещеному батькові» — щойно тебе, напівголого, масажує гарна жінка, а через секунду тобі виносять мозок у буквальному значенні слова. А іноді розлучатися буває не складніше, ніж здати книгу до бібліотеки. Так, було цікаво, однак із самого початку розумієш, що це не твоє і буде правильно все закінчити у потрібний термін.