— Чи не вважаєте ви, що між нами можлива якась частка поваги? Ми давні вороги, котрі піднялися над своєю ненавистю один до одного і можемо цінувати професіоналізм суперника... Особисто я так не думаю.
- Я теж.

Ми виховали дітей так добре, що вони стали надто розумними, щоб бути патріотами.

Чим більше сидиш дома один, тим більше розмовляєш сам із собою. Потім починаєш співати.

— Мене переслідує один собака. Вранці вона  біла, а вночі чорна. Вона  радісна і грайлива зустрічає мене вранці, а вночі вона... — Бажаючи показати себе сильною перед начальством. - Викликає дискомфорт. Навіть не так – до мене завжди липне живність.
- Я розумію тебе. - Оглядаючи місце злочину, витримавши паузу. — Мене переслідує мертвечина, хоч…

Скажи їм, що познайомилася з бравим хлопцем, італійцем за походженням, — непоганий собою. З блиском навчається у Дартмутському університеті. Має хрест "За бойові заслуги" плюс медаль "Пурпурне серце". Чесний. Працівник. Ось тільки тато у нього — ватажок-мафіозі, вбиває поганих людей, іноді дає хабарі високим чинам, і трапляється, його, за родом занять, теж ні-ні та й продирять кулями. Що, однак, аж ніяк не зачіпає його чесного та працьовитого сина. Ну як, запам'ятаєш?

Ось коли доживете до моїх років, зрозумієте, що робити це було зовсім нема чого.

Давайте лаятись, поки є час, в раю нам не дозволять.

Гроші йдуть до грошей, бідні стають ще біднішими. Ті, кому випадок дозволив витягти козир, швидше за все, витягнуть козир знову, а ті, хто програв, ризикують програти знову.

- То ви що ж, і з Богом зустрічалися?
- Звісно. Я щовечора розмовляю з ним по телефону.

Відпустка: два тижні на пляжі та п'ятдесят на мілині.