Так, я доросла дівчинка, я давно розлучилася з рожевими окулярами, точніше, життя саме збило їх з мого обличчя, випадково, коли вкотре давала мені ляпас, тоді ляпас, мабуть, був сильніший, ніж зазвичай.
У житті все просто: щастя цілком залежить від везіння та від генів. Все зводиться до генів і везіння. А якщо замислитись, то й гени — це питання везіння.
Після нашої першої ночі я їхала додому з обличчям, за яке в метро можуть побити. Вісім ранку, натовп, розлючений самим фактом свого існування, а в мене розбещене блаженство на фізіономії і щасливо розслаблене тіло, яким зрідка пробігає хтива судома.
Коли любиш, тебе турбує щастя іншого. Не більше та не менше. Щастя, яке заповнює тіло і душу, тільки міцніє, коли ми приймаємо кохану людину, не бажаючи її змінити.
Якби ти знав із самого початку, що будеш якийсь час по-справжньому щасливий, але потім щастя зрадить тебе, і це принесе тобі багато болю, обрав би ти це короткочасне щастя чи вважав би за краще жити спокійно, не знаючи ні щастя, ні печалі?
— Знаєш, я дещо зрозумів: це я робив усіх нещасними. Батько хворів, Едвард мучився, мати мало не наклала на себе руки, Роза не отримала того, в кого закохалася, Освальд переживав, що не може мене врятувати. – Дозволь помітити: це і називається кохання … Той, хто може зробити тебе глибоко нещасним, може зробити і глибоко щасливим. Повір, одне без іншого не буває. Ти ж сам зрозумів: що більше сили віддаєш, то більше можеш отримати назад.
Якщо хочеш знати, найбільше щастя відчувати, що тебе люблять. Не знати, а відчувати, то до чого ж тут голова? Ось і викинь із неї дурниці і зроби собі зачіску.