Я впевнений: як би не образила людину доля, вона не в змозі відібрати в нього дитинство. Якщо воно було світле, сяюче, людина щаслива до кінця своїх днів.
Ніхто людину щасливою не зробить. Щастя народжується в нас усередині: спочатку ми його відчуваємо, а потім ділимося цим переживанням з іншими людьми. З любов'ю про них піклуємося, даємо те, чого вони потребують. І у відповідь наше щастя нам повертають примноженим. Звичайно, батькам радісно через те, що у них є дитина. Але щастя зовсім не він мамі з татом дарує, це батьки його щасливим роблять. У відносинах«батьки – діти» батьки завжди провідні. Вони грають першу скрипку, вони передають своє світовідчуття дітям.
... Кохання - це найбільше щастя, і мало хто удостоюється його. Але інколи вона небезпечна. Тому не слід надто вдаватися до неї, треба проявити силу волі, не думати, забути...
У моєму уявленні ідеальне щастя - це весь день сидіти на сонці в саду, читати або писати в повній і безумовній впевненості, що той, кого я люблю, увечері повернеться додому. До мене. І так щовечора.