Мені хотілося запитувати людей:«Ви закохані?»,«Що ви читаєте?»

Читання зробило Дон Кіхота лицарем, а віра в прочитане зробила його божевільним.

Я відчуваю насолоду від читання, я читаю для насолоди.

Перестати читати книги — отже, перестати мислити.

Люди, які не читають, однаково що інваліди.

Правда дивно, що, якщо книжку прочитати кілька разів, вона  стає набагато товшою? Начебто при кожному читанні щось залишається між сторінками. Почуття, думки, звуки, запахи... І коли ти через багато років знову гортаєш книгу, то знаходиш там себе самого - трохи молодше, трохи не такого, як тепер, ніби книга зберегла тебе між сторінок, як засушена квітка - разом знайомого і чужого.

Освічена людина ніколи не читає – вона перечитує.

— Ах, Філімоне, друже мій! Ось що, дай мені вина та печива. Я ж невибагливий, я ж солдат.
— Ібрагіме Петровичу, тут такий карамбол вийшов... Почав я книжку читати — Плутарха, про давніх чоловіків. Як мудрі і благородні! Читаю книжечку і печиво жую. Читаю та жую. І все зжував.

Дієслово«читати» не терпить наказового способу. Несумісність, яку він поділяє з іншими:« любити»…«мріяти»…
Спробувати, звичайно, можна. Пробуємо? "Кохай мене!"«Мрій!» Читай!«Та ж читай, паразит, кому сказано — читай!»

На світі надто багато книг, щоб усі їх прочитати за одне людське життя, і тому бажано десь провести межу, заздалегідь обмеживши сферу свого читання.