Читання, як і секс у його найпоширенішому вигляді, вимагає двох партнерів – автора та читача. Ці партнери абсолютно необхідні один одному. Щоразу, коли ми беремо в руки книгу, ми готуємо себе до нових солодких, а часом і важких переживань, а коли їх не знаходимо, то з розчаруванням відкладаємо убік тому. Читаючи, ми ростемо, поступово доростаючи до всього кращого, що можна висловити за допомогою алфавіту.
- Що ти робиш?
— Не бачиш, книжку читаю.
- Гарна?
— Так, особливо ця фраза, яку я читаю.
Те, що ми називаємо хаосом — це лише закономірності, які ми не зуміли розпізнати. Те, що ми називаємо випадковостями, — це лише закономірності, які ми не в змозі розшифрувати. Те, що ми не можемо зрозуміти, ми називаємо маренням. Те, що ми не можемо прочитати, називаємо тарабарщиною.
Знаєте, я стільки читав про шкоду алкоголю! Вирішив назавжди кинути... читати!
Романи я читаю з середини, щоб було вдвічі цікавіше: як це скінчиться і як це могло початися.
Подібно до того, як існують талановиті та неталановиті письменники, існують так само і читачі обдаровані та бездарні.
Поки я сприймав усі ці розмови як пролог і прогортав їх, не вдумуючись, вони здавались неймовірно нудними. Але, варто було вчитатися, і я вловив їхню особливу красу, гідність і глибину.
Сам я довго не одружився, переважно тому, що це завадило б мені читати.
Будь-який день з книгою трохи краще, ніж без неї.
Читання в ліжку - це рай, якщо на книгу падає достатньо світла і якщо не проливати на сторінки кави або коньяку.