Допиває каву. Замислюється. Звертає погляд на настінний годинник.«Принеси скотч. Я хочу заклеїти стрілки, щоб вони не рухалися. Або вийми з годинника батарейки. Зроби що завгодно, зупини час…»

Кожна прожита мить – це унікальний дар. Не витрачай час на негативні думки. Краще подумай, що тобі допоможе рухатися далі.

Ми сприймаємо час як дорогу - крокуючи нею, завжди можна повернути назад і окинути поглядом пройдений шлях, а подивившись уперед - побачити, куди ми прийдемо; але істина в тому, що час — це замкнутий простір, миттєвість, настільки наближена до нас, що ми відмовляємося її помічати.

Час - не потік, і не обвал, і не простір, а нещадна безперервність втрачених можливостей.

Фільми, алкоголь, секс, інтернет-серфінг, подвійний чизбургер - у нас є час на будь-що, тільки не на внутрішні діалоги.

Ми віримо, що час є лінійним. Що тече постійно і поступово до нескінченності. Але різниця між минулим, сьогоденням і майбутнім лише ілюзія. Вчора, Сьогодні та Завтра не послідовні. Вони пов'язані у нескінченному циклі. Все взаємопов'язано.

Простіше знайти скарб, ніж втрачений час.

Годинник б'є. Усіх.

- Одна хвилина перед боєм. Солдатська хвилина. У бою це все, що маєш. Одна хвилина на все. Все, що було до - безглуздо, все, що буде після - безглуздо теж... Нічого не зрівняється з цією хвилиною.
— Хіба ти мала таких хвилин у Франції?

Все, що народилося в нашому світі, рано чи пізно має померти.