А смерть — сумне та страшне явище, але завдяки ній ми дорожимо кожним моментом. Коли ти безсмертний, то про красу тобі повинні нагадувати. Дні перетворюються на роки, роки на сторіччя, час втрачає своє значення.
Час – це не пряма лінія, вона все викривлена. Є купа нудних речей, таких, як неділі, вівторки та четверги після обіду. Але іноді бувають і суботи, переломні моменти в часі, коли можливо все, що завгодно.
А час він не лікує. Воно не заштопує рани, воно просто закриває їх зверху марлевою пов'язкою нових вражень, нових відчуттів, життєвого досвіду. І іноді, зачепившись за щось, ця пов'язка злітає, і свіже повітря потрапляє в рану, даруючи їй новий біль... і нове життя... Час — поганий лікар. Примушує забути про біль старих ран, завдаючи все нові й нові… Так і повземся по життю, як її поранені солдати… І з кожним роком на душі все зростає та зростає кількість погано накладених пов'язок…
Усі важливі речі у цьому світі відбуваються саме за чверть години! За цей час може впасти держава, можна зустрітися і навіки закохатися, можна розпрощатися, можна розпрощатися з одними цінностями та знайти інші! І все це за жалюгідні п'ятнадцять хвилин! Час буває дуже наповненим!