В мені тепер дуже тихо і порожньо — як у хаті, коли всі пішли і лежиш один, хворий, і так ясно чуєш виразне металеве стукотіння думок.

Я дитя вулиці і назавжди їм залишуся. Вона  в мене у генах.

Був такий рік, коли я безмірно захоплювався алкоголем та пігулками. З усім цим я вже давно зав'язав, до речі. Але тоді сиджу я на церемонії і думаю:«А я взагалі дійду до сцени, якщо мене нагородять? Не впевнений".

Своєю душею слов'янською тонкою я западаю на покидьків.

Те, що люди називають ніжністю, я називаю страхом розлуки.

— Я не вмію їздити верхи, плавати чи грати в теніс. Я з тих, хто любить валятися на дивані та базікати.

— Що ви ще можете розповісти про себе?

— Я сентиментальна, романтична та нестерпна. Люблю дешеву романтику. І що дешевше, то краще.

Загляньте у свої власні душі і знайдіть у них іскру правди, яку боги помістили в кожне серце і з якої тільки ви самі зможете роздмухати полум'я.

Найбільше в житті я любила закохуватися.

Знаєш самого себе до огид.

Вони не розуміли, що зцілення — справа всього життя, що деякі рани ніколи не заживуть повністю. Терапія може допомогти затягнутися відкритим ранам, але шрами залишаться однаково. Організм може поводитися так, ніби з ним усе було гаразд; але шкіра натягнута і чутлива до дотиків, як у людини, яка отримала серйозні опіки по всьому тілу. Вогонь може обпалити людину до самої душі. Те саме і з сексуальним насильством. Це вогонь, який спопелює. У когось серйозні опіки торкаються лише частини тіла. Я була вкрита вся опіками, цілком.