Боюся задихнутися у смутку. Іноді її так багато, що я втрачаю контроль над собою. У голові шум, в очах темніє, кров закипає. Сигарета – найкраще болезаспокійливе. Разом із димом видихаєш смуток… Сильні люди – ті, хто відчиняє двері перед сумом зі словами«ласкаво просимо». Адже і радість, і смуток — часті гості повсякденності, жодну з них не можна обділяти увагою.
Не знаю, чи бувало в тебе таке почуття. Що хочеться заснути на тисячу років. Або просто не існувати. Або просто не знати, що ти існуєш. Або щось подібне. Це бажання дуже болісне, але воно з'являється, коли я почуваюся так, як зараз. Ось чому я намагаюся не думати. Я просто хочу, щоби все перестало обертатися.