Я абсолютно радісна людина.

У монолозі я страшний, кого завгодно приспаю.

Якщо я й порозумнішаю, то полюблю тебе ще більше.

Все моє життя - це суцільне падіння в безодню розпусти. Мені доведеться платити.

Якщо я зустріну десь у барі дівчину, яка не вважає розмову про квантову теорію нудною, то я на ній одружуся.

Що я пишу? Афоризми, фрашки, лірику чи сатиру?
Ні, я пишу себе – свій власний щоденник.

Щодня я говорю собі, що щось має статися. Я прорвусь. Або хтось прорветься до мене.

У мене постійно запитують, про що мої тексти. А я відповідаю, як і відповів би будь-який пристойний поет, якби ви наважилися просити його проаналізувати власні роботи — вони саме про те, що вам здається.

Ми завжди поспішні у своїх рішеннях і дуже часто шкодуємо про них, намагаючись виправити те, що виправляти давно вже не слід.

Я граю в крикет і вправляюся в сарказмі з англійським репетитором щосереди.