Сумно, але факт: кораблі, які на відстані виглядали так, ніби вирушають за край світу, зникали зовсім не за обрієм — вони й справді падали з Краю світу.

Людей ніщо так не бентежить, як клоун, що викликає жалість. Це все одно, якби вам подав пиво офіціант в інвалідному візку.

Набравши обертів, двигун горя, як це часто буває, пустив екіпаж ридання по закутках всіх моїх проблем.

Сонце горить щодня. Воно спалює Час. Всесвіт мчить по колу і крутиться навколо своєї осі. Час спалює роки та людей...

Вона ще не здалася, але не боролася.

У найсуворіші морози до Варшави із західних областей Польщі почали надходити транспорти з євреями. Живими до кінцевого пункту добиралися мало хто. Їх довго везли з рідних місць у телячих пломбованих вагонах, без їжі, води та тепла. Коли транспорти прибували на місце призначення, живими залишалося не більше половини відправлених, та й ті з важкими обмороженнями. Померлі, одеревівши на холоді, стояли в тісному натовпі серед живих і валилися на землю, щойно відчиняли засуви вагонів.

Коли я помру, ти прийдеш попрощатися,
Мертвим не можна відмовити.


Для суворої душі та суворого тіла
Не буде ні зла, ні добра…
Ти скажеш, до мене нахилившись несміливо:
Вона  була мені сестрою…

Я захлинулась у сльозах свого кохання, і ніяке серце вже не стане мені притулком.

— Знаєш, чому місяць самотній?
- Ні.
— Вона  колись кохала…

- Я не розумію, що ти робиш.
— Намагаюся подрібнити камінь у грудях, але не виходить.
— Обережніше: розбиваючи камінь, не задінь серце.