Я потрапила в хороший клас, когось із однокласників я знала вже раніше, але більшість була новенькою, і я виявила, що люди бувають привітними, що я можу придбати нових друзів, і що з ними мені може бути добре і весело.
Після спілкування з деякими людьми, у мене з'являється яскраво виражений комплекс повноцінності.
Вже з першого дня розмови з ним були подібні до переживань, які не забуваються.
Дозвольте собі розкіш не спілкуватися із неприємними людьми.
Люблю розмови. Я завжди готовий змінити свою думку, нехай тільки мене переконають. Я хочу знати, розумієте? Мені подобається слухати інших. Це для мене справжній еліксир життя.
Мені здається, це необхідна якість будь-якої людини — до всіх ставитись однаково. Ну я маю на увазі, не однаково добре чи однаково погано, а рівно у стосунках. Тобто те, що ти можеш собі дозволити, грубо кажучи, з двірником, ти можеш собі дозволити з начальником. Або навпаки: те, що ти не можеш собі дозволити з начальником, не дозволяй і з двірником.
Про що говорити з людиною, з якою нема про що помовчати?!
Як не дурні слова дурня, а іноді бувають вони достатні, щоб збентежити розумну людину.