- Значить, Майк не помре?
— Хіба що його зіб'є автобус, тоді це точно доля.

Помри так само, як ти жив.

Коли він додав до суміші рідину, кімнату затопив різкий запах формаліну. Спочатку він ненавидів цей запах. Але потім навчився цінувати його, знаючи, що той символізує – вічність. Бальзамуюча рідина перешкоджала розкладанню.«Поки що смерть не розлучить нас» – концепція, м'яко кажучи, невибаглива. Справжня любов має подолати цю вершину.

Невідомо, кому в двері постукає смерть.

Зі смертю кожної людини вмирає невідомий світ.

Якщо день, погода і ваш душевний стан виявляться в гармонії з антуражем, ви відчуєте себе частинкою того, що було раніше, і того, що буде потім. І, можливо, почуєте голос, який шепне вам:« Народження і смерть — це не стіни, а двері».

Все можна пережити, окрім своєї смерті.

— Дехто й досі вважає, що ваші вірші — марнування часу.
— А що не марнуєте час? Деякі збирають марки чи бабусь своїх убивають. Ми всі просто чекаємо, займаємося дрібницями та чекаємо смерті.

Дитинство закінчується, як тільки ти розумієш, що помреш.

Це твоє життя, і воно стає коротшим за кожну хвилину.